Ці правила професійною мовою називаються Історико-архітектурний опорний план, межі та режими використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів м. Києва. Зараз тривалий і складний процес їх погодження і затвердження вийшов на фінішну пряму.
Очільники Міністерства культури поспішили відзначитися і тут. У листі на ім’я віце-прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана перший заступник Міністра культури України Олеся Островська-Люта повідомила, що це Міністерство, яке мало б опікуватися захистом культурної спадщини, натомість під надуманим приводом «змушене скасувати» наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11, яким було затверджено Історико-архітектурний опорний план м. Києва, межі й режими використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів м.Києва.
І справді, 29 жовтня цього року Міністр Євген Ніщук підписав наказ з сором’язливим формулюванням «Про зупинення дії абзацу п’ятого пункту 1» наказу від 2011 року (див. копію). Таким чином ці двоє віце-прем’єра В. Гройсмана обдурили: наказ не скасували, а «зупинили дію» одного з його абзаців, що ніяким боком не вписується в чинне законодавство. Це приблизно так, як бути незайманою дівчиною і при цьому трішки вагітною.
Зазначена документація, яка була розроблена протягом 2009-2011 років фаховим НДІ пам’яткоохоронних досліджень та членами ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць) у жорсткій конфронтації з київськими забудовниками, пройшла всі мислимі обговорення і погодження, була підтримана Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, ICOMOS, схвалена Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і навіть опублікована у вигляді окремої книги, тобто стала доступна для широкої громадськості, що зроблено вперше за всю історію столиці України.
У разі, якщо б цей документ, після затвердження його наказом Мінкультури, був би затверджений також і сесією Київради як містобудівна документація, це стало би серйозним стримувальним чинником для недобросовісних київських забудовників, тому що: було б заборонене нове будівництво у буферній зоні пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Софії Київської та Києво-Печерської лаври, на територіях всіх київських заповідників та пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро». Для кращого розуміння «ціни питання» зазначимо: нове будівництво мало бути заборонено на площі 2800 гектарів у самому центрі Києва! Кожен охочий може сам перемножити цю цифру на вартість однієї сотки київської землі, щоб зрозуміти: за таку суму «упущеної вигоди» в наш час можуть не те що незаконний наказ підписати, а й забетонувати у фундамент одного з нових київських хмарочосів. І найголовніше – висотні будинки в історичному центрі міста мали б опинитися поза законом. Така перспектива аж ніяк не влаштовує тих забудовників, які при колишній владі захопили ділянки для будівництва в історичному центрі Києва.
Відтак сьогоднішнє Міністерство культури зробило те, на що не наважилися навіть чинуші часів Януковича – своїм рішенням фактично скасувало будь-які обмеження на хаотичну комерційну забудову історичного центру Києва, у тому числі й довкола Софії Київської та Києво-Печерської лаври, на наддніпрянських схилах і в парках. Це може потягти непоправні наслідки як для київських пам’яток, так і для України як члена ЮНЕСКО: виключення Софії Київської і Лаври зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з пустої погрози часів Януковича нині перетворюється на моторошну реальність.
Показово, що у так званих критиків Історико-архітектурного опорного плану Києва, який захищає культурну спадщину міста, конкретної фахової аргументації бракує. Його штучно прив’язують до нового генерального плану міста, яким, ніби-то, хочуть легалізувати прийняті раніше рішення щодо новобудов або відведення земельних ділянок, знищення зелених зон загального користування. Але ті, хто так стверджує, взагалі не розуміють, що таке Історико-архітектурний опорний план міста. Це документ, який об’єктивно фіксує всі пам’ятки та об’єкти культурної спадщини на території міста, їхні зони охорони та історичні ареали. Але така проста документальна фіксація – це юридично значущий факт, який потім неможливо буде ігнорувати: бо все, що зафіксовано на Історико-архітектурному опорному плані, підлягає безумовному збереженню!
Ось тут і криється суть Мінкультівської корупційної схеми: щоб торгувати пам’ятками культурної спадщини, потрібно знищити і заплутати систему їх обліку. Безцінні пам’ятки культурної спадщини у Києві чомусь зникають десятками (!) і нікому до цього немає діла. Куди вони зникають і чому міське Управління охорони культурної спадщини та активна громадськість цього не помічають – це питання, на яке варто пошукати відповідь. Київ є справжнім «Бермудським трикутником», у якому пам’ятки зникають безслідно, але не без вигоди для конкретних посадових осіб. Адже наводити лад у переліках пам’яток – це важка та марудна робота.
Після перемоги Євромайдану київський міський досвід торгівлі пам’ятками піднявся на загальнодержавний рівень. Спрагла коштів нова публіка, тимчасово дорвавшись до влади, належно оцінила специфічні навички і корупційний потенціал славнозвісного Якова Діхтяра, який при регіональній владі торгував київськими пам’ятками. Не встиг київський мер Віталій Кличко вигнати з посади геть скомпроментованого пана Діхтяра, як цього «безцінного» кадра запросили на роботу в Міністерство культури. Там він очолив… сектор обліку пам’яток! Для чого? Щоб торгувати пам’ятками, погодженнями і дозволами на проведення робіт вже у масштабах всієї країни. Так під акомпанемент балачок про очищення влади мародери від культури захопили культурну спадщину не тільки Києва, а й усієї України - щоб знищувати і продавати її. Тепер пам’ятки будуть губитися вже не десятками а сотнями, а може й тисячами! Нелегальний виторг від такої оборудки передбачається грандіозний, тож керівництво Мінкультури вже почало підраховувати бариші.
З огляду на викладені вище факти в неправомірних діях очільників Мінкультури вбачаються явні корупційні ознаки, на що має бути адекватна і швидка реакція як громадськості, так і правоохоронних органів. І мова йде не про ефемерну люстрацію, а про нормальну кримінальну відповідальність з посадками та конфіскацією майна хабарників і qhhirhiqdriqxkkmp корупціонерів.
ЛЮСТРАТОР